Чому земельний кадастр вестиметься у двох форматах: паперовому та електронному

“Земельна реформа в Україні” – 28/10/2011:
До 2025 року Державний земельний кадастр в Україні вестиметься у “подвійному” – паперовому та електронному – варіанті. Це передбачено законом “Про державний земельний кадастр”. Лише потім буде ухвалено рішення про подальший формат.
Чим викликана потреба збереження паперових носіїв після запровадження Автоматизованої системи державного земельного кадастру і яким тут є світовий досвід?
Як є зараз?
Зараз уся кадастрова інформація в Україні зберігається у двох форматах: паперовому та електронному. Це передбачено вже самим порядком подачі земельної документації: технічна документація (у паперовому вигляді) та обмінний файл (її електронний варіант). На технічній документації роблять відповідну відмітку, а інформацію з обмінного файлу завантажують до Автоматизованої системи державного земельного кадастру (АС ДЗК).
У результаті оформлення земельних документів теж маємо два типи носіїв: паперові – Державний акт на право власності або право користування, Поземельна книга, Книга записів про державну реєстрацію, та електронні версії цих документів в АС ДЗК.
Чому папери такі важливі
Закон України “Про державний земельний кадастр” передбачає, що у випадку різночитання між електронним та паперовим варіантами, перевага віддається даним, викладеним на папері.
Пріоритет паперів фахівці пояснюють кількома причинами.
По-перше, в країні ще немає досвіду запровадження та ведення винятково електронного документообігу. Більше того: АС ДЗК, яка є електронною системою формування, збереження, передачі та аналізу величезного обсягу різнопланової реєстраційної та кадастрової інформації, формально ще не діє, і, відповідно до чинного законодавства, має запрацювати тільки з січня 2012.
По-друге, величезну кількість паперових архівів органів земельних ресурсів ще не оцифровано. І допоки всі вони не будуть оцифровані і занесені до АС ДЗК (відповідно до законодавства, це має бути зроблено до 2025 року), документи на папері залишатимуться первинним джерелом інформації.
По-третє, переважаюча частина суспільства ще не сприймає електронні засоби збереження та передачі інформації як авторитетні та пріоритетні. Власники звикли тримати в руках “папірець з печаткою”; та й значна частина чиновників сприймає інформацію тільки в паперовому вигляді. Відповідно до законодавства головним документом, що підтверджує право власності особи на земельну ділянку, також є паперовий примірник державного акту без необхідності мати відповідний запис в АС ДЗК.
Втім, саме паперовий формат є більшим фактором ризику щодо достовірності інформації. Були непоодинокі випадки, коли пачками “губилися” порожні бланки державних актів, а потім “випливали” у вигляді підробних документів. А потреба посиленого контролю за документообігом породила додаткові функції, додаткову звітність щодо використання бланків та штатні одиниці. Отже, паперовий формат складно назвати надійним проте й відмовитися від нього за відсутності альтернативи складно.
Як воно за кордоном
Швеція, яка вже з 70-х років минулого століття веде свій електронний земельний кадастр, кілька років як відмовилася від паперу. Усі працюють з електронним форматом. Навіть усі архіви переведено в електронний варіант. Але на налагодження такої системи з завантаженням у неї усіх даних накопичених за 300 років існування Шведського кадастру у шведів пішло понад 40 років.
Більшість європейських країн мають “дубльований” формат земельного кадастру – паперовий та електронний. Але існує загальна тенденція – тяжіння до електронних форматів кадастру. Кожна країна визначає для себе пріоритетність того чи іншого носія інформації. Наприклад, у США у багатьох штатах пріоритет мають відомості, вказані в електронних версіях.
Проте геть повністю відмовитися від паперових носіїв не вдається поки що нікому. Загальносвітова практика – видача “на папері” витягів із кадастру, які містять потрібну інформацію, але – з обмеженим терміном дії. В Україні, як планується, витяги з кадастру надаватимуться з січня 2012 року.
Матеріал підготовлено в рамках інформаційної кампанії проекту Світового банку “Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру”